В Україні після початку повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ зросла кількість тих, хто спілкується в побуті українською мовою. Про це в інтерв’ю “РБК-Україна”, яке опублікували 29 грудня, повідомив керівник Соцгрупи “Рейтинг” Олексій Антипович.
За його словами, до лютого 2022 року 52–54% громадян говорили, що в побуті вони спілкуються українською мовою, 25–27% – російською мовою і приблизно 15–17% говорили, що спілкуються двома мовами.
“А вже на сьогоднішній день ми маємо деяке зростання кількості українськомовних людей у побуті – 60%, це незначно, але плюс 5% ми отримали, – розповів Антипович. – Але та когорта людей, які казали до війни, що вони спілкувалися російською мовою, – вони зараз усі перейшли в розряд так званих двомовних, які спілкуються вдома в побуті й українською, і російською мовою. А когорта винятково російськомовних людей складає вже менше 10%, здається, 8%”.
Водночас соціолог вважає, що така динаміка значною мірою є формальною.
Це свідчить про те, що людина, яка в побуті російськомовна, “розуміє, що відповідати так якось не пасує”, і “каже, що вона в побуті спілкується двома мовами”, пояснив Антипович.
“Давайте відверто, ця людина прийшла в кафе, до неї звернувся офіціант українською мовою, вона відповіла офіціанту українською мовою, замовила обід, каву, повернулася до свого співрозмовника і продовжила розмову російською мовою. Формально вона вжила й українську, і російську мову, це формальна двомовність, але, по суті, людина думає російською мовою”, – зазначив соціолог.
Контекст
Конституція України визначає українську як єдину державну мову, одночасно гарантуючи вільне застосування російської й інших мов нацменшин.
Із липня 2019 року діє закон про функціонування української мови як державної. Він установлює обов’язкове використання української в державних органах, місцевому самоврядуванні й публічній сфері.
Із січня 2021 року всі постачальники послуг зобов’язані обслуговувати клієнтів державною мовою. За бажанням споживача можна перейти на іншу мову, якщо це влаштовує обидві сторони.
Мовний закон не регулює приватного спілкування й релігійних обрядів.
