Ілюстративне фото
“Енеус ностер магнус панус І славний троянорум князь Шмигляв по морю, як циганус, Ад те, о рекс! Прислав нунк нас”, – говорили латиною, як вони вважали, троянці до царя Латина у безсмертній “Енеїді” Котляревського. Однак, якби Іван Петрович писав поему зараз, то його могли б звинуватити якщо не в образі національної гідності, то принаймні у політичній некоректності.
А все через “латинізоване” слово циганус, тобто циган. А що ж не так з цим словом? Та начебто все гаразд, але останні років двадцять чи трохи більше етнонім циган / цигани, принаймні в офіційному, зокрема в медійному мовленні, витісняється словами ром / роми, а прикметник циганський – словом ромський: “Не цигани, а роми. Як знаменита нацменшина живе, б’ється на війні й розвиває Україну”, “Ромський жіночий фонд “Ciricli” допомагає вразливим групам та виступає за їх інтеграцію”.
Що ж спричинило таку заміну? Хто був її ініціатором? Адже в нашій мові слово циган використовується не одне століття. Чуємо його і в усному мовленні, і у фольклорі, знаходимо в художній літературі. Cкажімо, “Словник мови Шевченка” фіксує 25 випадків уживання цього слова: “Чого ти в полі, чого ти в гаї, Обідраний цигане, З бурлаками гуляєш?”. “…Обідрані, трохи не голі, Бендерським шляхом уночі Ішли цигане“. “Я шукала пана, А тепер уже не треба, Піду у цигани“.
У “Словнику мови творів Г. Квітки-Основ’яненка”, укладеному працівниками кафедри української мови тоді ще Харківського державного університету імені О.М. Горького, слово циган у різних формах і похідні від нього вжито 33 рази: “Я обкрадав вас усіх, … передавав циганам”, “Циганка ворожить та приговорює: “І щасливий, уродливий””, “Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом Та як обступлять нашого брата циганське навожденіє, так не знаєш що й робить”.
Слова циган і циганський широко представлені і в українській фразеології, у прислів’ях і приказках. Наприклад, відома збірка М. Номиса (Симонова) “Українські приказки, прислів’я і таке інше” (1864 р.) містить 89 висловів, де фігурують слова циган чи циганський. Фразеологія засвідчує неоднозначне ставлення українців до цього народу, який століттями живе поряд з нами. З одного боку, словники фіксують стійкі вислови, де передано співчутливе ставлення до циган через їхню бідність і невлаштованість побуту: Багатий як циган на блохи. Обдертий як циган. Нагрівся як циган під ятером. Наївся як циган кісткою. Грошей як у цигана свиней. Затишно як циганові за драбиною.
В українській фразеології є вислови, в яких відбивається позитивне ставлення до циган як до майстрів, що вміють працювати з металом: Наліг як циган на ковадло. Пристав як циган до точила. Крім того, українцям імпонувало своєрідне почуття гумору і безтурботність циган: “Пішли наші вгору”, – казав циган, як його вішали. Безумовно, не могла не відбитись у фразеології і любов циган до коней, до їх купівлі чи обміну: Менджує словом, як циган кіньми. Міняє як циган кобилу.
З іншого боку, для українця стереотипний образ цигана невіддільний від крадіжки і шахрайства. Тому-то у відомому мультфільмі “Жив-був пес” крадіжку здійснив чорнявий, циганкуватий, як кажуть у народі, персонаж з золотою сергою у вусі… Цей стереотип відбився і в мові, скажімо, у слові вициганити, яке тлумачний словник тлумачить як “добути, настирливо просячи, вимагаючи”. Показовим є вислів циганське сонце на позначення місяця. Стереотипне уявлення про злодійкуватість представників цього етносу можна передати за допомогою схеми: крадіжка – своєрідна “робота” цигана крадуть здебільшого вночі уночі світить місяць для цигана місяць є тим, чим є сонце для інших людей, які працюють удень, місяць – циганське сонце. Саме така “робота” і відбилась у згаданому вище мультфільмі.
Як бачимо, мова відбиває досить неоднозначне ставлення українців до циган. Тому активні представники цього народу запропонували замінити слово цигани більш політкоректним, на їхню думку, словом роми. “Не цигани, а роми. Як знаменита нацменшина живе, б’ється на війні й розвиває Україну” – саме так називається одна з публікацій на цю тему. Як говорять ромські активісти, слово цигани обтяжене негативними стереотипами і багатовіковою дискримінацією, і його слід уникати. Крім того, вони стверджують, що слово роми, чи ромА (теж форма множини) – це визнана у світі самоназва цієї етнічної групи, яка має вживатись замість наявних в інших мовах слів Gypsy, Gitano, Cigan, Tzigane, Zigeuner.
Таким чином, заміна слова цигани на роми спричинена екстралінгвістичними (позамовними) чинниками, а саме питаннями політкоректності. Це засвідчено і словниками. У відомому “Словникові української мови” в 11 томах (1970 – 1980 р.р.) слово цигани тлумачиться так: “Народність індійського походження, що живе невеликими групами майже в усіх країнах світу; особи, які належать до цієї народності”. А вже у “Великому тлумачному словнику сучасної української мови” за редакцією В. Бусела (2005 р.), крім слова циган, яке тлумачиться точно так же, є й слово ром: “етн. літ. Циган”. Тобто ремарка літературне вказує на стилістичне забарвлення і сферу вживання слова роми: офіційне мовлення і засоби масової комунікації, як, наприклад, у матеріалі онлайн-медіа “Думка” від 16.07.2022 під назвою “Міські легенди: як у Харкові роми (виділення наше – Ю.К.) не впізнали свою зірку”.
“Словник української мови” в 20 томах, наступник названого вище одинадцятитомного словника, тлумачить слово ром точно так же, як і одинадцятитомник, але без стилістичних ремарок. Чи приживеться цей етнонім у широкому мовленні, покаже час. Але, як нам видається, обидва слова функціонуватимуть паралельно в різних сферах: роми в офіційному мовленні, а цигани – в розмовному, художньому, у фольклорі. Навряд чи хтось циганську голку називатиме ромською, хоча, як твердить одне з медіа, “у професійному середовищі цю річ частіше називають “мішковою” або “парусною” голкою”. Однак, як далі сказано в матеріалі, ця народна назва настільки прижилась, що її використовують як термін навіть продавці в магазинах фурнітури. Та й популярну зараз фіолетову картоплю “Циганка” навряд чи перейменують на “Ромка” чи “РомнІ” (ще одна пропонована назва жінки ромської національності).
Але як би не склалась доля слова роми, цей народ був і залишається невід’ємною частиною нашого суспільства. Роми тісно поєднані з українцями сусідством, культурними відносинами, мовними контактами, наче міцно вшиті у соціум парусною, чи пак циганською голкою.
Discussion about this post